З глибоким сумом повідомляємо, що на 89-му році життя відійшов у вічність видатний український вчений, хірург, педагог, заслужений лікар України, двічі лауреат Державної премії України, президент Асоціації торакальних хірургів України Анатолій Васильович Макаров.
Для всієї професійної спільноти це важка і непоправна втрата. Для мене особисто — це втрата не лише колеги, а й друга, однодумця, людини великої внутрішньої сили, принциповості та щирості.
Анатолій Васильович народився 2 січня 1937 року в селі Інгулка Баштанського району Миколаївської області в родині вчителів. Його шлях у медицину був шляхом наполегливої праці та свідомого вибору. Ще під час навчання в Київському медичному інституті імені О. О. Богомольця він визначив своє покликання — хірургію та наполегливо опановував її, поєднуючи навчання з практичною роботою в клініці.
Велику роль у його становленні відіграли вчителі та наставники, а також ранній досвід роботи в умовах реальної клінічної практики. Саме там, у щоденній напруженій праці, нічних чергуваннях, біля операційного столу, формувалися його професійні принципи — безкомпромісна відповідальність за пацієнта, глибоке знання кожного клінічного випадку, вимогливість до себе та постійне прагнення до вдосконалення.
Початок професійного шляху Анатолія Васильовича був непростим, але надзвичайно важливим. Він пройшов школу, де молодого лікаря швидко вчили самостійності, довіряючи участь у складних оперативних втручаннях і вимагаючи повної віддачі. Цей досвід загартував його як хірурга і визначив подальший високий рівень його професійної майстерності.
Подальша діяльність Анатолія Васильовича в клінічній лікарні «Медмістечко», а згодом у Національному університеті охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика стала фундаментом формування потужної школи торакальної хірургії.
Видатним досягненням Анатолія Васильовича стала організація у 1976 році служби невідкладної медичної допомоги при торакальній травмі в Києві. Завдяки його професіоналізму, наполегливості та організаторському таланту було створено систему, яка врятувала тисячі життів і заклала основи сучасної допомоги пацієнтам із тяжкими ушкодженнями грудної клітки. Продовженням цієї роботи стало відкриття у 2000 році відділення політравми.
Анатолій Васильович зробив неоціненний внесок у розвиток діагностики та хірургічного лікування травматичних пошкоджень органів грудної клітки, захворювань органів дихання та середостіння. Його професіоналізм, клінічне мислення, рішучість і відданість справі стали еталоном для багатьох поколінь лікарів.
Він був не лише видатним хірургом, а й мудрим педагогом і наставником. Під його керівництвом захищено наукові роботи, виховано покоління лікарів, які сьогодні продовжують його справу, зберігаючи традиції професіоналізму, відповідальності та людяності.
На посаді президента Асоціації торакальних хірургів України Анатолій Васильович об’єднував колег, сприяв розвитку фаху, підтримував молодих спеціалістів і завжди залишався відкритим до нових ідей.
Його життєвий шлях — це приклад беззавітного служіння медицині, вірності обраному шляху та глибокої поваги до людини.
Світла пам’ять про Анатолія Васильовича Макарова назавжди залишиться в серцях його колег, учнів, друзів і пацієнтів.
Від імені Асоціації торакальних хірургів України висловлюю щирі співчуття рідним і близьким.
Вічна пам’ять.
Голова правління ВГО “Асоціація торакальних хірургів України” Григорій УРСОЛ
